Сторінка психолога

 

 

дистанційне навчання

 

https://drive.google.com/file/d/182LitcXwZj78wl2IZv_4_Vz32tFcOwWq/view?usp=sharing

 

 

 

ПОРАДИ З УПРАВЛІННЯ ГНІВОМ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

Підлітковий вік – один із найважчих періодів у житті людини. Тіло в підлітковому віці суттєво змінюється, ви переживаєте почуття, які годі пояснити. Одне з таких почуттів – гнів, і він здатен вивести вас із себе.

Як стверджують психологи, коли почуття гніву в підлітків виходить із-під контролю, воно може призводити до деструктивної поведінки. Це, своєю чергою, спричиняє проблеми у школі, у взаєминах із людьми довкола, загалом негативно впливаючи на життя підлітків. Ті з них, які не можуть упоратися з почуттям гніву, схильні до проявів вербальної та фізичної агресії.

На щастя, почуттям гніву можна навчитися управляти. Є певні техніки, за допомогою яких підлітки можуть навчитися розпізнавати почуття гніву й контролювати його. Щоб керувати гнівом, підлітку важливо визнати свої почуття, не звинувачувати у їх появі інших людей або обставини.

Розгляньмо низку рекомендацій, які допоможуть опанувати почуттям гніву.

Навчіться правильно виражати гнів

Ключ до всіх емоцій – знання того, як їх виявляти. Щоб зрозуміти свої емоції, ви потребуватимете певного часу, тому що емоції постійно змінюються й завдають болю. Коли ви виявляєте свої емоції (смієтеся, коли вам радісно, або плачете, коли сумно), то стаєте щасливішими. Із почуттям гніву дещо складніше, але є способи виразити і його, при цьому не втрачаючи самовладання.

Найгірше, що ви можете робити у хвилини гніву, – ламати речі або розкидати їх кімнатою. Зрештою, вони ще знадобляться вам або їх власнику.

Деякі люди, щоб виплеснути гнів, не цураються побити подушку або вдарити нею об стіну. Цей спосіб досить безпечний – він не шкодить ні подушці, ні стіні, ні вам.

Використовуйте техніки, що допомагають опанувати гнів

Подеколи висловити свої емоції немає змоги. Проте потреба виплеснути гнів лишається. Найкраще для цього прислужаться техніки самоконтролю. Для їх опанування може знадобитися певний час, але ці техніки справді працюють.

Почніть із глибокого дихання. Гнів викликає викид адреналіну в кров, і завдяки глибокому диханню ви можете розслабитися та зменшити його концентрацію. Якщо вам важко глибоко дихати, просто повільно порахуйте до десяти.

Самоконтроль важливий не тільки в підлітковому віці. Він знадобиться вам упродовж усього життя. Самоконтроль потрібен, навіть якщо ви цього не усвідомлюєте. Контролюючи себе, ви не скривдите маму, критикуючи обід, який вона приготувала, або товариша, захопленого новим напрямком у музиці. Складність у тому, що коли у вас змінюється гормональний фон і з'являються нові емоції, вам стає важче контролювати себе. І щоб знову навчитися цього, вам необхідно докласти зусиль.

Навчіться розуміти свої почуття

Пробуючи контролювати свої емоції, ви маєте більше дізнатися про почуття гніву й навчитися його розпізнавати. Навчіться вловлювати свій гнів до того, як він набере такої потужності, що контролювати його стане неможливо.

Перший крок в управлінні гнівом – це точно знати, що ви відчуваєте в той чи інший момент. Ви можете думати, що ваші почуття – це щось неправильне або несправедливе. Але важливо прийняти свої почуття й спробувати зрозуміти, що їх викликало. Коли ви будете знати, що викликало у вас гнів, ви зможете його опанувати.

Перш ніж намагатися втрутитися в ситуацію, яка спричинила у вас гнів, подумайте про інші способи впоратися з нею. Ви можете вдарити свого кривдника, але це не означає, що так варто робити. Продумайте різні варіанти ваших дій і їх можливі наслідки, перш ніж реагувати на ситуацію. Це дасть вам повне уявлення про те, який варіант для вас є найкращим. Такий метод широко відомий як «управління ризиками», і дуже важливо, щоб підлітки оволоділи ним. Це допоможе їм уникнути багатьох неприємних наслідків.

 

 

Виховання почуттів: 6 порад про те, як навчити дитину справлятися з переживаннями

Для щастя важливий весь спектр емоцій
 
Бажання вберегти дитину від усіх негараздів — абсолютно природне. Якому батькові чи матері захочеться, щоб її дитина страждала і була нещасна? Але доктор Робін Берман, психіатр, автор Permission to Parent: How to Raise Your Child with Love and Limits, вважає, що негативні емоції — це ключ до виховання щасливих дітей.

 «Чого ви бажаєте для своїх дітей більше всього?»

Найчастіше батьки відповідають: «Я просто хочу, щоб мої діти були щасливі».

Вибачте, але спроби ощасливити дітей завжди обертаються не так, як потрібно, і сприяють їх перетворенню в ранимих і нещасних людей. І ось він маленький секрет: щоб дитина була щасливою, її  потрібно навчити спокійно сприймати нещастя.

Всього за одне покоління ми перейшли від «Іди в свою постіль негайно, я сказав!» до «ти не хочеш йти спати? Давай поговоримо про це пару годинок». Наше покоління перетворилося в покоління батьків, залежних від відносин зі своїми дітьми. Але ось у чому заковика: коли ви станете батьками, ви берете на себе роль особистого тренера почуттів вашої дитини. Ось тільки скільки часу ви приділяєте цьому завданню? Сучасні батьки витрачають свій час на навчання дітей новим вмінням, ігноруючи той факт, що вміння справлятися зі своїми емоціями, таке ж важливе, як і навички гри у футбол або на піаніно. Але почати ніколи не пізно. І одна із самих цінних навичок, якої ви можете навчити свою дитину, — регулювати свій емоційний ста
н».

Знаєте, я щодня спостерігаю, як батьки дають своїм дітям негативний приклад. Минулого тижня
, наприклад, я побачила, як мама чотирирічної дівчинки пригрозила їй, що залишить її в овочевому відділі, якщо та не буде вести себе належним чином. Але такий підхід батьків однозначно не допоможе дитині навчитися справлятися зі своїми почуттями.

А от, що ж ви все-таки можете зробити:


Приймайте негативні емоції своєї дитини, не намагаючись їх виправити

Коли у вас невдалий день і ви скаржитеся про це своєму партнеру, ви ж не хочете почути у відповідь якісь настанови? Ви просто виражаєте свої почуття і хочете бути почутими. З дітьми все точно так само. Якщо ваша дитина ридає через низьку оцінку, не кажіть: «Терпіти не можу цього вчителя, піду поговорю з ним». Скажіть краще: «Не можу бачити тебе таким засмученими. Що збираєшся робити? Що б ти зробив по-іншому наступного разу?» Ми не повинні привчати дітей до думки, що батьки вирішать всі їх проблеми. Включаючи режим гіперопіки, ми тим самим робимо ведмежу послугу нашим дітям, перетворюючи їх у безпорадних і несамостійних людей. Ви повинні звикнути з думкою, що вам доведеться спостерігати за тим, як ваша дитина бореться з труднощами. Якщо ви втрутилися, то тим самим покажете дитині, що вона не в змозі впоратися з проблемою і своїми емоціями. Так, бачити своїх дітей засмученими нелегко, але вміння справлятися з негативом — дуже цінний навик, який виробляється на практиці. Так що ось вам моя порада, батьки: залишіться в стороні і дозвольте дитині самій впоратися зі своїми почуттями.
 

Якщо ви ставитеся до своїх дітей як до «кришталевих», вони такими і виростуть

Говоріть зі своїми дітьми про їхні сильні сторони, а не слабкості: «Я знаю, це важко зізнатися твоєму другові в тому, що ти засмучений через те, що сталося, але я впевнена, що ти зможеш зробити це». Дозволяйте своїм дітям робити ці невеликі кроки в управлінні своїми емоціями, щоб, коли вони подорослішають, вони змогли впоратися з будь-якими переживаннями. Ви знаєте, що якщо курка розіб'є яєчну шкаралупу, намагаючись допомогти курчаті вилізти назовні з яйця, воно загине? Те ж саме відбувається, якщо ми будемо ростити наших дітей в тепличних умовах.

Ви повинні стати прикладом, перш ніж дати урок

Так, це найскладніше. Ви повинні бути для дитини зразком. Щоб навчити дитину дисципліни, ви самі повинні стати дисциплінованими. Батьки часто запитують мене, чи вірю я в тайм-аути? Так, вірю. Але не по відношенню до дітей, а по відношенню до батьків. Прогуляйтеся, перш ніж сказати щось в серцях, а потім пошкодувати про це. Взагалі, батьківство — це прекрасна можливість стати кращим.
 

Розділяйте почуття вашої дитини, а не заперечуйте їх

Фрази типу: «Припини ридати, нічого ж не болить» або «Не бійся, це не такий вже і страшний фільм» не допоможуть дитині позбутися негативних почуттів, зате навчать їх приховувати свої щирі емоції. Ви повинні навчитися розуміти, чути і приймати свою дитину, і говорити їй про це: «Я тебе розумію. Я бачу по твоєму обличчю, що фільм тебе налякав. Я чую тебе».

Запитуйте себе, що це означає для вас? Не заміщайте  свої потреби потребами дитини

Часто нездатність допомогти дитині впоратися з почуттям смутку пов'язана з нашим власним дитинством. Коли ви бачите, що ваша дитина роздратована або сумує, запитайте себе: «А що це означає для мене?» Про що вам нагадують сльози вашої дитини? Якщо ви плачете через  те, що вашу дитину виключили зі спортивної команди, можливо, це тому що колись так виключили вас? Використовуйте ці почуття як можливість стати сильніше. Якщо ви зрозумієте, у чому все-таки справа, і ви, і ваша дитина звільнитеся від цього вантажу емоцій.

Не замінюйте почуття солодощами, подарунками або гаджетами

Не дозволяйте дітям заміщати і ховати свої почуття, а це саме те, що ви робите, якщо говорите: «Я дам тобі печиво, якщо перестанеш плакати» чи «Можеш пограти на смартфоні, тільки не сумуй». Так, звичайно, на якусь мить це їх заспокоїть, але в довгостроковій перспективі такий підхід має зворотний ефект — ваші діти так і не навчаться справлятися зі своїми почуттями. І тільки уявіть, якщо кожен з нас навчиться керувати своїми емоціями, якщо кожна дитина навчиться регулювати свій емоційний стан», — у такому суспільстві всі проблеми будуть вирішуватися набагато простіше і м'якше.

Так що наступного разу, коли я поставлю батькам питання про те, чого вони бажають своїм дітям, я б дуже хотіла, щоб хтось сказав: «Я хочу, щоб моя дитина навчився керувати своїми почуттями». І це, я вам скажу, перший і головний крок до того, щоб виховати щасливих дітей.

 

 

 

ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЇ ( за методикою Є. Клімова )

Прочитай дані твердження. Якщо ти згодний з ними, то перед цифрою в таблиці постав знак «+», якщо ні, постав перед цифрою знак «–» (перед 1 або 2). Якщо у тебе виникли сумніви, то закресли цифру.

 

Тверд-ження

Твердження для самооцінки

1

природа

2

техніка

3

знак

4

мистецтво

5

людина

1

Легко знайомлюсь з людьми

 

 

 

 

1

2

Охоче і довготривалий час можу майструвати

 

1

 

 

 

3

Люблю ходити в музеї, театри, на виставки

 

 

 

1

 

4

Охоче і довготривалий час можу проводити обчислення, креслити

 

 

1

 

 

5

Охоче і довготривалий час можу доглядати за рослинами, тваринами

1

 

 

 

 

6

Із задоволенням спілкуюсь і однолітками чи малюками

 

 

 

 

1

7

Із задоволенням доглядаю за рослинами, тваринами

1

 

 

 

 

8

Зазвичай роблю мало помилок в письмових роботах

 

 

1

 

 

9

Мої вироби викликають інтерес у товаришів, однокласників

 

2

 

 

 

10

Люди вважають, що в мене є художні здібності

 

 

 

2

 

11

Охоче читаю про рослини, тварини

1

 

 

 

 

12

Беру участь у виставах, концертах

 

 

 

1

 

13

Охоче читаю про устрій механізмів, приборів, машин

 

1

 

 

 

14

Довготривалий час можу розгадувати задачі, ребуси, кросворди

 

 

2

 

 

15

Вмію налагодити стосунки між конфліктуючими людьми

 

 

 

 

2

16

Вважаю, що у мене є здібності до роботи з технікою

 

2

 

 

 

17

Людям подобається моя художня творчість

 

 

 

2

 

18

У мене є схильності до роботи з рослинами і тваринами

2

 

 

 

 

19

Я можу чітко викладати свої думки в письмовій формі

 

 

2

 

 

20

Я майже ніколи і ні з ким не сварюсь

 

 

 

 

1

21

Результати моєї технічної творчості схвалюють незнайомі люди

 

1

 

 

 

22

Не прикладаючи зусиль засвоюю іноземні мови

 

 

1

 

 

23

Мені часто трапляється нагода допомагати навіть незнайомим людям

 

 

 

 

2

24

Довготривалий час можу займатися музикою, малюванням, читати книги

 

 

 

1

 

25

Можу впливати на хід розвитку рослин і тварин

2

 

 

 

 

26

Полюбляю розбиратися в улаштуванні механізмів, приборів

 

1

 

 

 

27

Мені зазвичай вдається схилити людей до своєї точки зору

 

 

 

 

1

28

Охоче спостерігаю за рослинами і тваринами

1

 

 

 

 

29

Охоче читаю

науково-популярну, критичну літературу, публіцистичну літературу

 

 

1

 

 

30

Намагаюсь зрозуміти секрети майстерності та випробовую свої сили в музиці, живопису

 

 

 

1

 

Результати

 

 

 

 

 

По кожному стовпчику підрахуй алгебраїчну, тобто з врахуванням знаків, суму, закреслені цифри не рахуй. Запиши в рядок «Результати». Найбільша отримана сума чи суми (по декільком стовпчикам) вказують на той тип професії, який для тебе більш властивий. Малі від’ємні суми вказують на типи професій, яких тобі слід уникати при виборі. Максимальне число балів в кожному стовпчику – 8. У відповідності з даною класифікацією, запропонованою Є. А.  Клімовим, коло сучасних професій можна розділити на 5 основних типів:

1 – «Людина – природа»                                                                                                   

2 – «Людина – техніка»                                                                                                         

3 – «Людина – знакова система»                                                                                           

4 – «Людина – художній образ»                                                                                       

5 – «Людина – Людина»

                   ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕРЕСІВ ТА СХИЛЬНОСТЕЙ

 ( диференційно-діагностичний опитувальник «Я віддам перевагу»)

 

Кожне питання містить два альтернативних варіанта («а» і «б»). Ти повинен в кожній із 20 запропонованих пар видів діяльності вибрати тільки один вид. Прохання: уважно прочитай пару описів і спочатку вибери для себе той вид занять, яким би ти хотів займатися. Потім ти повинен дати оцінку кожному із двох описів:

«+ + +» – якщо вид заняття дуже подобається;

«+ +» – якщо вид заняття однозначно подобається;

«+» – якщо більш подобається, ніж не подобається;

«–»   – якщо більш не подобається;

«– –»  – якщо безумовно не подобається;

«{C}{C}{C}{C}»– якщо зовсім не подобається.

Оцінки описів в парі не повинні співпадати, так як ти один із них до цього вже вибрав. Оцінки можуть бути як позитивними, так і негативними. Оцінки описів заносяться в бланк відповідей в клітинки з відповідними номерами.

Уявіть, що після відповідного навчання Ви зможете виконувати будь-яку роботу. Але якби Вам довелося обирати з двох можливих, якій би Ви віддали перевагу?

І а. Доглядати за тваринами

1 б. Обслуговувати машини, прилади (стежити за їхньою роботою, регулювати)

2 а. Допомагати хворим людям, лікувати їх

2 б. Складати таблиці, схеми, програми для комп'ютерів

3 а. Стежити за якістю книжкових ілюстрацій, плакатів, художніх листівок, носіїв музики.

3 б. Стежити за станом, розвитком рослин

4 а. Обробляти матеріал (дерево, тканину, метал, тощо)

4 б. Доводити товари до споживача (рекламувати, продавати)

5 а. Обговорювати науково-популярнікниги, статті

5 б. Обговорювати художні книги , п'єси, концерти

6 а. Вирощувати молодняк (тварин певної породи)

6 б. Тренувати товаришів (або молодших) для виконання певних вправ (трудових, спортивних)

7 а. Копіювати малюнки, налащтовувати музичні інструменти

7 б. Керувати яким-небудь вантажним засобом — трактором, тепловозом

8 а. Повідомляти, пояснювати людям необхідну інформацію

8 б. Оформляти виставки, вітрини (або брати участь у підготовці п'єс, концертів)

9 а. Ремонтувати речі, вироби, одяг, техніку, житло

9 б. Шукати і виправляти помилки в текстах, таблицях, малюнках

10 а. Лікувати тварин

10 б. Виконувати обчислення, розрахунки

10 а. Лікувати тварин

10б. Виконувати обчислення, розрахунки

11 а. Виводити нові сорти рослин

11б. Конструювати, проектувати нові промислові вироби

12 а. Розбирати суперечки, конфлікти між людьми, переконувати, пояснювати, заохочувати, карати

12 б. Розбиратись у кресленнях, схемах (перевіряти, уточняти, приводити в порядок)

13 а. Спостерігати, вивчати роботу гуртків художньої самодіяльності

13 б. Спостерігати, вивчати життя мікробів

14 а. Обслуговувати, налагоджувати медичні прилади, апарати

14 б. Надавати людям медичну допомогу у разі поранень

15 а. Складати точні описи-звіти про явища, які спостерігав, про події

13 б. Художньо описувати, відтворювати події (які спостерігав або уявляв)

16 а. Робити лабораторні аналізи в лікарні

16 б. Лікувати людей, проводити з ними бесіди

17 а. Фарбувати і розписувати стіни приміщень, поверхні виробів

17 б. Здійснювати монтаж будівель або складання машин, приладів

18 а. Організовувати культпоходи ровесників, туристичні походи, екскурсії тощо

18 б. Грати на сцені, брати участь у концертах

19 а. Виготовляти за кресленнями деталі або вироби (машини, одяг), будувати будинки

19 б. Займатися креслярством, копіювати карти, креслення

20 а. Вести боротьбу з хворобами рослин, із шкідниками лісу, саду

20 б. Працювати на клавішних машинах (друкарській, телетайпі, набірній машині тощо)

 

 

 

 

 

Л – П

Л – Т

Л – Л

Л– З

Л – Х

10а

10б

11а

11б

12а

12б

13а

13б

14а

14б

15а

15б

16а

17б

16б

19б

17а

20а

19а

18а

20б

18б

 

Обробка результатів: відмітити той тип професій, який отримав найбільшу кількість знаків «+».

Назви типів професій по стовпчикам:

1.   Людина – техніка (Л – Т)

Праця людей цієї групи професій пов’язана  із:

Ø    Перебудовою деталей, виробів, механізмів ( виготовлення деталей, машин, механізмів вручну, на верстатах і автоматичних лініях, слюсарні роботи, монтажні і електромонтажні, будівельно-оздоблювальні, роботи по видобутку та переробці промислової сировини, виготовлення харчових продуктів);

Ø    Обслуговуванням технічних об’єктів ( налагодження та обслуговування устаткування, управління верстатами, машинами, механізмами, транспортними засобами та будівельними машинами);

Ø    Відновленням ( відновленням та ремонтом технічного устаткування, виробів );

Ø    Вивченням ( контроль і аналіз якості виробів і механізмів, випробування якості виробів ).

2.   Людина – Людина (Л – Л)

Праця людей цієї групи професій пов’язана  із:

Ø    Вихованням, навчанням, тренуванням других людей (вихователь ДНЗ, дитячих будинків, викладачі в школах та інших навчальних закладах, майстер виробничого навчання, спортивний тренер);

Ø    Медичним обслуговуванням людей та доглядом за ними (лікар, зубний технік, медична сестра);

Ø    Правовою допомогою (суддя, адвокат, юрисконсульт, працівник міліції );

Ø    Організацією людей, керівництвом та управлінням ними ( адміністратор, менеджер );

Ø    Вивченням, описом, дослідженням інших людей (соціолог, психолог, журналіст, слідчий ).

 

3.   Людина – Знакова система (Л – З)

Праця людей цієї групи професій пов’язана  із:

Ø    Перетворенням, розрахунком, сортуванням (бухгалтер, економіст, працівник пошти);

Ø    Шифровкою, дешифровко, розпізнаванням символів (стенографіст, радист, лінгвіст, філолог, історик, математик, бібліотекар);

Ø    Управлінням руху (диспетчер, інспектор ДАІ);

Ø    Складанням і збереженням документації (нотаріус, архіваріус, діловод);

Ø    Відновленням, усуненням помилок (коректор, редактор).

4.   Людина – Природа (Л – П )

Праця людей цієї групи професій пов’язана  із:

Ø    Перетворенням, переробкою (садівник, технолог харчової промисловості);

Ø    Обслуговуванням, охороною флори і фауни (працівник лісового господарства, квіткар, тваринник, птахівник );

Ø    Заготівля продуктів, експлуатація природних ресурсів (риболов, лісоруб, агроном, зоотехнік, мисливець);

Ø    Відновленням, лікуванням (ветеринар, еколог, лісник);

Ø    Вивченням, описом, розвідуванням (генетик, геолог, ботанік, зоолог, метролог ).

5.   Людина – Художній образ ( Л – Х )

Праця людей цієї групи професій пов’язана  із:

Ø    Перетворенням, створенням (архітектор, дизайнер, скульптор, модельєр, художник, режисер, композитор);

Ø    Виконанням, виготовленням виробів за зразком в одиничному екземплярі (диригент, музикант, вокаліст, актор, ювелір, реставратор);

Ø    Із відтворенням, копіюванням, розмноженням художніх творів (маляр, майстер художнього розпису).

Визначи тип своєї майбутньої професії та запиши в «Портрет моєї майбутньої професії» у відповідну графу.

 

                                  ВИЯВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ПЕРЕВАГ

( класифікація Д.Голланда )

Люди давно виявили, що професія накладає відбиток на особистість людини. Але вірно і інше спостереження: не тільки професійна діяльність формує особистісні особливості, але й кожна людина за своїми особистісними якостями відноситься до певного типу професій.                                                 

Дана модифікація тесту Голланда, яка заснована на співвідношенні типу професій до індивідуальних особливостей людини, допомагає вибрати професію, враховуючи в першу чергу, особистісні особливості.

1 етап. 

Вам необхідно начебто «пристосувати» до себе шість тверджень, які стосуються різних типів професій, знайти їх місце в таблиці та відмітити.

№ твердження

Абсолютно вірно

Більш ймовірно

Невірно

Не знаю

1

 

 

 

 

2

 

 

 

 

3

 

 

 

 

4

 

 

 

 

5

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

Твердження 1. Ти – практик, схильний виконувати конкретні справи. Надаєш перевагу роботі, яка приносить конкретні, вагомі результати для тебе і для інших. Тебе не лякає фізична праця. Тебе цікавить робота з технікою, яка вимагає практичного спрямованості розуму, добре розвиненихрухових навичок.

Твердження 2. Ти, більш, теоретик, ніж практик. Тобі подобається вивчати, досліджувати проблеми, отримувати нові знання. Ти надаєш перевагу роботі, яка приносить радість пізнання, а інколи і радість відкриття, роботу, яка вимагає абстрактної спрямованості розуму, здібностей до аналізу та систематизації інформації, широкого світогляду.

Твердження 3. Ти – «комунікатор», якому подобається працювати з людьми і для людей, тому тебе, вірогідно, зацікавить робота, яка пов’язана із навчанням, вихованням, обслуговуванням клієнтів, наданням допомоги тим, хто її потребує. Тобі цікава емоційно насичена, жива робота, інтенсивна взаємодія з людьми та вміння спілкуватись.

Твердження 4. Тобі подобається працювати з документами, цифрами, в тому числі з використанням комп’ютерних засобів. Робота спокійна, без особливого ризику, з чітким колом обов’язків. Вона може бути пов’язана з обробкою інформації, з розрахунками, обчислюваннями, які вимагають точності, акуратності, ретельності. Тобі хотілось би уникнути частого спілкування, необхідності керувати іншими людьми та відповідати за їх дії.

Твердження 5. Ти – організатор, зорієнтований на активну перетворюючу діяльність. Ти надаєш перевагу роботі, яка надає тобі відносну свободу, самостійність, які в той же час забезпечують тобі статус в суспільстві, перевагу над іншими, матеріальний достаток; роботу запальну і ризикову, яка вимагає ініціативності, діловитості, волі, вміння брати відповідальність на себе.

Твердження 6. Ти, ймовірно, «вільний художник». Тобі подобаються види діяльності, які дають можливість творчого самовираження, де немає жорсткого режиму, формальності; робота, яка дає простір фантазії, уяві, яка вимагає розвиток естетичного смаку, спеціальних здібностей (художніх, літературних, музичних).

2 етап.

Припустимо, що після відповідного навчання ти зможеш виконувати будь яку роботу. Із запропонованих пар професій потрібно вибрати одну, яка тебе задовольняє в найбільшій мірі (враховуючи твої здібності та схильності).

Поряд з назвою професії в дужках зазначено код. В бланк відповідей треба занести навпроти кода вибраної професії  знак «+». Підрахуй кількість знаків «+» в кожному рядку. Наприклад, із пари «інженер» - «соціолог» тебе цікавить професія соціолога. Код цієї професії – 2. Значить, в бланк відповідей треба в графі «код професій» поставити «+» поряд з цифрою 2. Якщо назва професії не зовсім зрозуміла, користуйся словником професій.

 

Код професії

Вибір

(фіксувати знаком «+»)

Сума знаків «+»

1

 

 

2

 

 

3

 

 

4

 

 

5

 

 

6

 

 

 

Інженер (1) – Соціолог (2)            

Механік (1) – Дизайнер (6)

Філософ (2) – Лікар (3)                 

Еколог (2) – Бухгалтер (4)

Програміст (2) – Адвокат (5)        

Кінолог (2) – Літературний перекладач (6)

Фармацевт (2) – Юрисконсульт (3)

Генетик (2) – Архітектор (6)

Продавець (3) – Оператор поштового зв’язку (4)

Соціальний працівник (3) – Підприємець (5)

Викладач ВУЗу (3) – Музикант-виконавець (6)

Економіст (4) – Менеджер (5)

Коректор (4) – Диригент (6)

Інспектор митниці (5) – Художник-модельєр (6)

Телефоніст (1) – Орнітолог (2)

Агроном (1) – Топограф (4)

Лісничий (1) – Директор (5)

Майстер по пошиттю одягу (1) – Хореограф (6)

Історик (2) – Інспектор дорожнього руху (4)

Антрополог (2) – Екскурсовод (3)

Вірусолог (2) – Актор (6)

Офіціант (3) – Товарознавець (5)

Кондитер (1) – Священнослужитель (3)

Повар (1) – Статистик (4)

Фотограф (1) – Адміністратор торговельної зали (5)

Страховий агент (3) – Архіваріус (4)

Тренер (3) – Телерепортер (5)

Слідчий (3) – Мистецтвознавець (6)

Нотаріус (4) – Брокер (5)

Оператор ЕВМ (4) – Манекенниця (6)

Фотокореспондент (5) – Реставратор (6)

Бортпровідник (3) – Водій (1)

Біолог-дослідник (2) – Озеленювач (1)

Метролог (1) – Картограф (4)

Радіомонтажник (1) – Художник по дереву (6)

Геолог (2) – Перекладач-гід (3)

Журналіст (5) – Режисер (6)

Бібліограф (2) – Аудитор (4)

Головний бухгалтер (4) – Інспектор карного розшуку (5)

Парикмахер-модельєр (6) – Психолог (3)

Бджоляр (1) – Комерсант (5)

Суддя (3) – Стенографіст (4)

Підрахуй кількість знаків «+». Максимальна кількість цих знаків вказує на відповідність одному із шести професійних типів.

Ø     Реалістичний тип.

Професіонали даного типу схильні виконувати конкретні справи, займатися конкретними речами та їх використанням, віддають перевагу заняттям, які вимагають застосування фізичної сили, спритності. Зорієнтовані в основному на практичну працю, швидкий результат діяльності. Схильності до спілкування з людьми, формулюванню та викладенню думок розвинені слабкіше. Частіше всього люди цього типу вибирають професії механіка, електрика, інженера, агронома, садівника, кондитера, повара та інші професії, які передбачають розв’язання конкретних задач, наявність рухливості, наполегливості, зв’язку з технікою. Спілкування не являється провідним в структурі діяльності.

Ø     Інтелектуальний тип.

Професіонали даного типу відрізняються аналітичністю, раціоналізмом, незалежністю, оригінальністю, не схильні орієнтуватися на соціальні норми. Володіють достатньо розвиненими математичними здібностями, вмінням доступно формулювати та викладати думки, схильністю до розв’язування логічних, абстрактних задач. Люди цього типу надають перевагу професії науково-дослідницького напряму: ботанік, фізик, філософ, програміст та інші, в діяльності яких необхідні творчі здібності та нестандартне мислення. Спілкування не являється провідним в структурі діяльності.

Ø     Соціальний тип.

Професіонали даного типу гуманні, активні, чутливі, зорієнтовані на соціальні норми, здатні до співчуття, вміють зрозуміти емоційний стан другої людини. Мають хороші вербальні здібності, із задоволенням спілкуються з людьми. Математичні здібності слабо розвинені. Люди цього типу зорієнтовані на працю, головним змістом якої є взаємодія з іншими людьми, можливість розв’язувати проблеми, які передбачають аналіз поведінки і навчання людей. Можливі сфери діяльності: навчання, лікування, обслуговування і інші, які вимагають постійного контакту та спілкування з людьми, здібностей переконувати.

Ø     Артистичний тип.

Професіонали даного типу оригінальні, незалежні при прийнятті рішень, зрідка орієнтуються на соціальні норми та схвалення, володіють незвичайним поглядом на життя, гнучкістю та швидкістю мислення, високою емоційною вразливістю. Відносини з людьми будують, спираючись на свої емоції, відчуття, інтуїцію, уяву. Володіють хорошою реакцією та загостреним сприйняттям. Люблять і вміють спілкуватися. Професійна схильність в найбільшій мірі зв’язана з акторсько-сценічною, музичною, образотворчою діяльністю.

Ø     Підприємницький тип.

Професіонали даного типу винахідливі, практичні, швидко орієнтуються в складній ситуації, схильні до самостійного прийняття рішень, соціальної активності, лідерства; тяжіють до пригод ( можливо авантюрних). Володіють достатньо розвиненими комунікативними здібностями. Не мають схильностей до занять, які вимагають посидючості, великої та довготривалої концентрації уваги.Надають перевагу діяльності, яка потребує енергії, організаторських здібностей. Професії: підприємець, менеджер, продюсер та інші, які пов’язані з керівництвом, управлінням та впливом на інших людей в різних ситуаціях.

Ø     Конвенціональний тип.

Професіонали даного типу практичні, не відходять від задуманого, енергійні, тяжіють до конкретики, зорієнтовані на соціальні норми. Надають перевагу чітко визначеній діяльності, вибирають із навколишнього середовища цілі і задачі, які поставлені перед ними звичаями та суспільством. Зазвичай вибирають професії, які пов’язані з канцелярськими і розрахунковими роботами, створенням і оформленням документів, встановленням кількісних співвідношень між числами, системами умовних знаків, такі як бухгалтер, нотаріус, топограф, коректор та інші, тобто таких професій, які вимагають обробки інформації, наданої у вигляді умовних знаків, цифр, формул, текстів. Сфера діяльності в таких видах діяльності обмежена і не є провідною, що цілком влаштовує даний тип особистості. Комунікативні і організаторські здібності слабо розвинені, але в таких людей прекрасно розвинені виконавські якості.  Зробіть висновок про свої професійні переваги і запишіть відповідь в «Портрет моєї майбутньої професії» у відповідну графу.

 

                                         ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ

                                    Хто допомагає (і заважає) вибрати професію?

     Позиція старших членів сім'ї - які вважають, що несуть пряму відповідальність за твоє благополуччя і тому прагнуть нав'язати свою думку. До речі, не так вже погано, коли хто-небудь за тебе переживає і хоче допомогти, але все таки - це твоє майбутнє. Залиши за собою остаточний вибір. І навіть право на помилку!

     Позиція друзів і подруг - дружні стосунки в юнацькому віці часто дуже міцні і можуть серйозно впливати на вибір професії. Але спробуйте ухвалити незалежне рішення, знову-таки: це твоє майбутнє. Для цього слід дотримуватися правила - ухвалене рішення повинне відповідати твоїм інтересам, і нічиїм більше!

Позиція вчителів, шкільних педагогів - спостерігаючи за поведінкою, учбовою і позаучбовою діяльністю учнів, досвідчений педагог може знати  багато такого, що приховано від непрофесійних очей. Тому, якщо у тебе виникли проблеми з вибором професії, запитай у вчителя. Звичайно, у того, якому ти довіряєш. І знову-таки, стеж, щоб остаточне рішення відповідало твоїм інтересам.

Особисті плани і уявлення про майбутню роботу. У тому числі і уявлення про передбачуваний рівень доходів. Щоб ці уявлення не були занадто відірваними від землі, потрібно постаратися дізнатися якомога більше про свою майбутню професію. Не соромся питати, знайомся з людьми, дізнавайся про все досконально. Краще витратити небагато часу сьогодні, чим кусати собі лікті після закінчення ВНЗ.

     Здібності - спирайся на них не тільки за успіхами в навчанні, але і за досягненнями в найрізноманітніших видах діяльності. Не забувай також і про можливість удатися до допомоги психолога, пройти тестування, скористатися радою досвідченого педагога.

   Рівень вимог на суспільне визнання. Як би складно це не звучало, суть приблизно така: кожна людина прагне визнання, воно є винятково важливим для особи. І тим не менше: не кожному призначено стати знаменитим співаком, видатним політиком або лауреатом Нобелівської премії. Плануючи свій трудовий шлях, зважай на реалістичність вимог. Адже за розчарування доводиться платити дуже дорого.

     Інформованість - важливо подбати про те, щоб зібрані відомості про професію не виявилися спотвореними, неповними, односторонніми. Якщо професія тобі сподобалася просто тому, що в кіно це виглядає класно, дізнайся, як йдуть справи насправді. Як? Можна попроситися стати учнем або асистентом професіонала. Нехай спочатку тобі дістанеться  сама нецікава робота: купувати для нього каву, виносити сміття або ввічливо посміхатися клієнтам, нічого. Тільки так ти за короткий строк дізнаєшся, як все насправді.

     Прочитавши уважно цей список, ти зрозумієш, що здібності і таланти людини при виборі майбутньої роботи враховуються в останню чергу. Чи правильно це? Відповідь очевидна: звичайно, ні! Постарайся звернути пильну увагу на цей важливий компонент вибору, який єдиний може принести успіх в житті - власні таланти і здібності.

     Вирішуючи, яка професія цікавить тебе найбільше, намагайся враховувати не лише думку твоїх батьків, друзів і знайомих, а, в першу чергу, те, що подобається саме тобі. Подумай, міг би ти займатися цією справою день за днем, протягом, можливо, не одного року, докладаючи максимум зусиль і старань? Адже зараз, щоб добитися в житті успіху, потрібно прагнути бути кращим в будь-якій з вибраних тобою спеціальностей.

     Також ти повинен чітко визначитися: на що ти очікуєш від майбутньої професії. Для цього необхідно врівноважити твої професійні та особисті прагнення, а також реальні потреби на ринку праці і твої запити щодо професійної самореалізації:

- обрана професія і твої життєві цінності: наприклад, чи буде вона сприяти твоєму духовному зростанню, якщо для тебе це є важливим; чи зможеш ти, наприклад, займаючись музикою, вирішувати проблеми екології, якщо це один з твоїх найголовніших життєвих пріоритетів;

- твої життєві плани і обрана професія: якщо у твоїх планах, припустимо, є бажання об'їздити весь світ, то, вибравши професію вчителя, ти навряд чи зможеш досягти поставленої мети. Або ти мрієш про велику сім'ю, тоді, обравши професію капітана дальнього плавання або іншу, пов'язану з тривалими відрядженнями, ти, швидше за все, не відчуватимеш себе комфортно, перебуваючи багато часу далеко від родини;

- твої назрілі сьогоденні проблеми. Подумай, чи є у тебе можливість, перш за все матеріальна, вчитися на стаціонарі декілька років? Адже багато професій, наприклад лікаря, актора та інші, не припускають заочного навчання. Також важливо було б дізнатися наперед, де і в якому місті навчають обраній тобою спеціальності. Якщо у твої плани, з якихось причин, не входить переїзд на час навчання в інше місто, наприклад, хворіє хтось з батьків і йому потрібна твоя допомога і підтримка, переглянь свої плани і підбери щось аналогічне. Можливо, з часом ти зможеш освоїти вподобану тобою спеціальність, адже зараз безліч людей здобувають другу освіту, чим заслуговують тільки пошани.

     Реальне працевлаштування за обраною спеціальністю. Вивчи ринок вакансій на сьогоднішній день і його тенденції з перспективою на час твого навчання. Чи не буде так, що, провчившись 4-5 років, віддавши масу сил і коштів, тобі доведеться або терміново перенавчатися, або погоджуватися на роботу, яка має вельми віддалене відношення до твоєї професії, або взагалі його не має. В даному випадку, скоріш за все, тобі не обійтися без консультації фахівця служби зайнятості. Тільки він зможе кваліфіковано розповісти, на яке працевлаштування за твоїм фахом в даному регіоні ти реально можеш розраховувати.

 

 

                                               ТЕСТ «КАРТА ІНТЕРЕСІВ»

 

Аркуш запитань:

 Чи любите ви, чи хотіли б ви, чи подобається вам? (Усюди, де сказано «читати», можна розуміти і як «ознайомлюватися», наприклад, шляхом бесіди з бувалими людьми, знавцями тощо.)

1.        Уроки мови і літератури.

2.        Переглядати телетрансляцїї з конкурсів краси.

3.        Уроки математики.

4.        Читати і переглядати фільми про подорожі.

5.        Уроки праці.

6.        Читати про ліс.

7.         Робота секретаря в офісі.

8.         Малювати зачіски.

9.         Читати і слухати передачі про бізнес.

10. Мандрувати країною.

11.  Розглядати журнал мод.

12.  Проводити час у лісі.

13.  Оволодіти комп'ютером.

14.  Доглядати за своїм волоссям.

15.  Цікавитися курсом валют.

16.  Відвідувати гурток юних інспекторів руху.

17.  Вишукано одягатися.

18.  Збирати гербарії.

19.  Готувати і друкувати різні реферати, документи, вести записи.

20.  Екстравагантні зачіски.

21.  Ходити по магазинах.

22.  Ознайомлюватися з будовою машин і механізмів.

23.  Ремонтувати одяг.

24.  Саджати дерева і доглядати за ними.

25.  Виконувати доручення.

26.  Відвідувати перукарню.

27.  Робити покупки для дому.

28.  Керувати транспортними засобами.

29.  Давати поради знайомим під час купівлі одягу.

30.  Бути членом спілки охорони тварин.

31.  Швидко переключатися з однієї роботи на іншу.

32.  Робити зачіски друзям.

33.  Працювати в магазині.

34.  Ремонтувати транспортні засоби.

35.  Шити і вишивати.

36.  Ознайомлюватися з веденням лісового господарства.

 

Поміркуйте, перш ніж відповісти на кожне запитання. Намагайтеся дати якнайточнішу відповідь. Якщо ви не раз переконувалися, якщо дуже любите

або вам дуже подобається те, про що ми запитуємо, то в аркуші відповідей у графі під тим самим номером, що й номер запитання, поставте «++»; якщо

 просто подобається (любите) — «+»; якщо не знаєте, сумніваєтеся — «0»;
якщо не подобається  (не любите) —   « - »; якщо дуже не подобається — « - - ».

Відповідайте на кожний пункт, не пропускайте жодного. Якщо у вас виникли запитання, ставте їх одразу. Час для відповіді не об­межується.

 

 

1

2

3

4

5

6

 

 

 

 

 

 

7

8

9

10

11

12

 

 

 

 

 

 

13

14

15

16

17

18

 

 

 

 

 

 

19

20

21

22

23

24

 

 

 

 

 

 

25

26

27

28

29

ЗО

 

 

 

 

 

 

31

     32

33

34

35

36

 

 

 

 

 

 

 

 

Обробка результатів

В аркуші відповідей підраховуємо окремо кількість плюсів та мінусів у кожному із стовпчиків. Результати записуємо у вільні клітинки під кожним стовпчиком: у верхній — кількість плюсів, у нижній — кількість мінусів.

Кожний стовпчик аркуша відповідей (завдяки спеціальному гру­пуванню запитань) відповідає нахилам до певного профілю. Якщо є стовпчики з однаковою кількістю плюсів, то переважним інтересам учнів відповідають стовпчики, які містять менше мінусів.

Дешифратор відповідей до карти інтересів

 

 

 

№ стовпчика

Сфера інтересів

І

Інформативно-технологічний

2

Технологічний (Перукарська справа)

3

Технологічний (Торгівельна справа)

4

Технологічний (Автосправа)

5

Технологічний (Швейна справа)

6

Лісництво

 

Після того як учні дадуть відповіді на запитання, їм пропонують перелік профілів, за якими можна навчатися в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. На запитання «За яким профілем із перелічених ви хотіли б навчатися в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті?» діти відповідають, порадившись удома з батьками.

 

ОПИТУВАЛЬНИК ПРОФЕСІЙНИХ СХИЛЬНОСТЕЙ О. ЙОВАЙШИ

(модифікація Г.В. Резапкіної)

 

Методика спрямована на виявлення схильностей що вчаться до різних сфер професійної діяльності: роботі з|із| людьми, практичній, інтелектуальній, естетичній, планово-економічній або екстремальній.

Інструкція: Закінчите вислови, вибравши один з варіантів - «а», «б» або «в» - і обвівши відповідну букву в бланку напроти номера питання.

Бланк відповідей

відповіді

1

2

3

4

5

6

1

а

 

 

в

 

б

2

 

в

 

а

б

 

3

б

а

 

в

 

 

4

 

 

б

 

в

а

5

в

а

б

 

 

 

6

б

в

 

 

 

а

7

 

б

в

а

 

 

8

б

 

 

 

а

в

9

 

б

 

а

в

 

10

 

 

 

в

а

б

11

в

б

а

 

 

 

12

 

 

а

б

в

 

13

а

 

 

 

б

в

14

 

а

 

б

в

 

15

в

 

а

 

б

 

16

б

 

в

 

 

а

17

 

 

 

б

а

в

18

а

в

б

 

 

 

19

 

 

в

 

а

б

20

в

 

б

 

 

а

21

 

а

в

б

 

 

22

 

б

а

в

 

 

23

 

в

 

а

 

б

24

а

 

 

 

б

в

Всього

 

 

 

 

 

 

 

1. Мені хотілося б в своїй професійній діяльності:

а) спілкуватися з|із| самими різними людьми;

б) що-небудь робити|чинити| своїми руками - меблі, машини, одяг і т.д.;

в) знімати фільми, малювати, писати книги, виступати|вирушати| на сцені і т.д.

2. У книзі або кінофільмі мене більше всьогоприваблює:

а) художня  форма, майстерність письменника або ре­жисера|;

б) сюжет, дії героїв;

в) інформація, яка може пригодитися в житті.

3. Мене більше порадує Нобелівська премія:

а) в області науки;

б) за громадську діяльність;

в) в області мистецтва.

4. Я скоріше погоджуся стати:

а) керівником  банку;

б) головним|чільним| інженером на виробництві;

в) начальником   експедиції.

5. Майбутнє людей визначає:

а) досягнення науки;

б) розвиток виробництва;

в) взаєморозуміння між людьми.

6. На місці директора школи я, передусім, займуся:

а) її впорядкуванням (їдальня, спортзал, комп'ютери);

б) створенням|створінням| дружного, згуртованого колективу;

в) розробкою нових технологій навчання.

7. На технічній виставці мене більше приваблюватиме:

а) зовнішній вигляд експонатів (колір|цвіт|, форма);

б) внутрішній устрій експонатів;

в) їх практичне застосування.

8. У людях я ціную, передусім:

а) мужність,  сміливість,  витривалість;

б) дружелюбність,  чуйність,  чуйність;

в) відповідальність,  чесність,  акуратність.

9. У вільний від роботи час я буду:

а) писати вірші або малювати;

б) ставити різні досліди;

в) тренуватися.

10. У закордонних поїздках мене більше приваблюватиме:

а) екстремальний туризм (альпінізм, віндсерфінг, сноуборд|);

б) ділове спілкування;

в) можливість|спроможність| знайомства з|із| історією і культурою іншої країни.

11. Мені цікаво розмовляти:

а) про машину нового типу;

б) про нову наукову теорію;

в) про людські взаємини.

12. Якби в моїй школі були всього три гуртки, я б вибрав:

а) технічний;

б) музичний;

в) спортивний.

13. У школі більше уваги слід наділяти:

а) покращанню взаєморозуміння між учителями і учнями;

б) підтримці здоров'я що вчаться, заняттям спортом; 

в) зміцненню  дисципліни.

14. Я з|із| великим інтересом дивлюся:

а) науково-популярні   фільми;

б) програми про культуру і мистецтво;               програми про культуру і мистецтво;

в) спортивні програми.               спортивні   програми.

15. Мені було б цікаво працювати:

а) з|із| машинами, механізмами;

б) з|із| об'єктами природи;

в) з|із| дітьми або однолітками.

16. Школа в першу чергу повинна:

а) давати знання і уміння;

б) вчити спілкуванню з|із| іншими людьми;

в) навчати навичкам роботи.

17. Кожна людина повинна:

а) вести здоровий спосіб життя;

б) мати можливість|спроможність| займатися творчістю;

в) мати зручні побутові умови.

18. Для благополуччя суспільства|товариства| в першу чергу необхідна:

а) захист інтересів і прав громадян;

б) турбота про матеріальне благополуччя людей;

в) наука і технічний прогрес.

19. Мені більше всього подобаються уроки:

а) фізкультури;

б) математики;

в) праці.

20. Мені цікавіше було б:

а) планувати|планерувати| виробництво продукції;

б) виготовляти вироби;

в) займатися збутом продукції.

21. Я вважаю за краще читати статті:

а) про визначних учених і їх відкриття|відчиняти|;

б) про творчість митців і музикантів;

в) про цікаві винаходи.

22. Вільний час я більш охоче провожу:

а) роблячи|чинити| що-небудь по господарству;

б) з|із| книгою;

в) на виставках і концертах.

23. Більший інтерес у мене викличе|спричинятиме| повідомлення|сполучення|:

а) про художню виставку;

б) про ситуацію на фондових біржах;

в) про наукове відкриття|відчиняти|.

24. Я вважаю за краще працювати:

а) у приміщенні|помешканні|, де багато людей;

б) у незвичайних|незвичних| умовах;

в) у звичайному|звичному| кабінеті.

 

Обробка і аналіз результатів: Після заповнення бланка учні повинні підрахувати число обведених букв в кожній з шести колонок бланка і записати ці шість чисел в порожніх клітках нижнього рядочка.

10-12 балів - яскраво виражені|виказувати| професійні нахили.

7-9 балів - середньо виражені|виказувати| професійні нахили.

4-6 балів - слабо виражені|виказувати| професійні нахили|.

0-3 балу - професійна схильність не виражена|виказувати|.

У кожній з шести колонок представлена|уявляти| сума балів. Вона відображає|відбиває| схильність до певного виду діяльності:

1 - схильність до роботи з|із| людьми. Професії, пов'язані з обслуговуванням (побутовим, медичним, довідково-інформаційним), управлінням, вихованням і навчанням. Люди, успішні|  в  професіях цієї групи,  повинні уміти і любити|кохати| спілкуватися, знаходити|находити| спільну мову з|із| різними людьми, розуміти їх настрій, наміри і особливості.

2 - схильність до дослідницької діяльності. Профес­ії, пов'язані з науковою роботою. Окрім|крім| хорошої|доброї| теоретичної| підготовки в певних галузях науки, людям, що займаються дослідницькою діяльністю, необхідні такі якості, як раціональність, незалежність і оригінальність думок, аналітичний склад розуму|глузду|. Як правило, їм більше подобається  роздумувати  про  проблему,  чим  займатися  її  реалізацією|.

3 - схильність до роботи на виробництві. Коло цих професій дуже широке: виробництво і обробка металу; збирання, монтаж приладів і механізмів; ремонт, наладка, обслуговування електронного і механічного обладнання; монтаж, ре­монт| будівель, конструкцій; обробка і використання різних матеріалів; управління транспортом. Професії цієї групи пред'являють підвищені вимоги до здоров'я людини, координації рухів,  уваги.

4 - схильність до естетичних видів діяльності. Професії творчого характеру, пов'язані з образотворчою, музичною|, літературно-художньою, акторсько-сценічною діяльністю. Людей творчих професій, крім наявності спеціальних здібностей (музичних, літературних, актор­ських|), відрізняє оригінальність мислення і незалежність ха­рактеру|, прагнення до досконалості.

5 - схильність до екстремальних видів діяльності. Професії, пов'язані із заняттями спортом, подорожами|мандрівками|, експедиційною| роботою, охоронною і оперативно-розшуковою діяльністю, службою в армії. Всі вони пред'являють особливі вимоги до фізичної підготовки, здоров'я і морально-вольових якостей.

6 - схильність до планово-економічних видів діяльності. Професії, пов'язані з розрахунками і плануванням (бух­галтер|, економіст); діловодством, аналізом і перетворенням текстів (редактор, перекладач, лінгвіст); схематичним зображенням об'єктів (кресляр, топограф). Ці професії вимагають від людини зібраності і акуратності.

 

 

Введення карантину у зв’язку з епідемією коронавірусу спровокувало деяку паніку серед населення — у продуктових магазинах регіону присутній ажіотаж, люди почали скуповувати продукти, також поширюються різні чутки щодо епідемії, лікування та обмежень.

                              Як не піддатися паніці під час епідемії?

Паніка виникає, коли людина відчуває загрозу для себе, і тоді в неї просинаються стародавні інстинкти, які допомагають виживати.

Під час паніки людина часто веде себе ірраціонально, тому що це пов’язано з виживанням. У людини з’являється багато енергії, тому що це необхідно для виживання. Але організм зменьшує затрати на розумну діяльність, і тому люди можуть здійснювати ірраціональні вчинки. Такі, як наприклад, скупка туалетного паперу. Масові покупки туалетного паперу можна було б пояснити нашим радянським минулим, коли цей товар був у дефіциті, однак така ж картина спостерігається і в європейських країнах. Тому даний факт — просто приклад масової ірраціональної поведінки.

Паніка примушує людей вести себе, як оточення, і якщо оточення починає вести себе ірраціонально, то вони теж копіюють цю поведінку.

Людина — соціальна істота, і тому у випадку загрози люди починають підкорятися законам більшості. Це трапляється тому, що стародавні інстинкти нам говорять, що у стаді легше вижити. Тому якщо під час паніки деяка група почне скупати не папір, а, наприклад, зубні щітки та дрова, то усі інші теж почнуть це робити. Тому що закони більшості — це основа виживання.

Паніці піддаються у першу чергу люди з низьким рівнем зайнятості.

Щоб не піддаватися паніці, треба мати зайнятість та відповідальність, від якої не можна відволікатись. Треба ходити на роботу, робити зарядку, телефонувати батькам та займатися дітьми. Іншими словами, робити все те, що ви робите завжди. Коли є відповідальність, то паніка відступає.

Також тим людям, які вимушено знаходяться вдома у зв’язку з карантином, психологи радять знайти заняття, яке допоможе відволіктися від ситуації — наприклад, праця на дому, волонтерство чи інші соціально значимі проєкти.

Найголовніше — не приймати поспішних рішень. А якщо рішення прийнято, то не поспішати його відразу реалізовувати. Якщо у вас виникає бажання терміново купити ще кілька кілограмів гречки — почекайте годину, а краще день-два.

 

Вчимося захищати себе від насильства

Насильство та      жорстоке   поводження – головні причини болю та страждань і навіть  смерті серед підлітків.

Насильство – це будь-які навмисні дії одної людини по відношенню до іншої, які порушують її конституційні права й свободи і наносять їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров’ю. Воно       може бути фізичним, психологічним і сексуальним.

Фізичне насильство – це нанесення тілесних ушкоджень, які завдають болю, призводять до порушень психічного та фізичного здоров’я, чи навіть смерті; це штовхання і смикання; удари, стусани, побиття; знущання, викручування рук; жбурляння предметів; спроби задушити.

Емоційне або психологічне насильство – це тиск на психіку іншої людини, який проявляється у нанесенні словесних образ, погроз, залякуванні, переслідуванні, а саме :

- ігнорування твоїх почуттів і потреб;

- залякування;

- погрози;

- безпідставні покарання;

- нанесення шкоди твоїй домашній тварині;

- нищення особистих речей;

- навіювання почуття провини і страху;

- брехня, звинувачення, приниження, прізвиська;

- поводження з тобою як з слугою.

Сексуальне насильство – це зазіхання на статеву недоторканість особи, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього; небажані сексуальні дотики; домагання, згвалтування; неприродні сексуальні дії; примус до проституції; небажання застосовувати контрацепцію;

 Як дівчата,   так   і   хлопці  підліткового   віку можуть переживати всі форми насильства та жорстокого поводження. Вони можуть траплятися як удома, так і у школі чи на вулиці, і можуть походити від членів сім’ї, так само як і від інших дорослих і підлітків, які можуть бути знайомі або незнайомі підліткові.

Насильству  та  жорстокому  поводженню  можна запобігти, а у випадку коли вони трапляються, на них треба ефективно та негайно реагувати!

Що робити, якщо ти став жертвою шкільного насилля чи знаєш, що когось ображають?

1.     Розкажи про це дорослим – батькам, класному керівнику, директору школи, психологу.

2.     Уникайте місць, в яких можна стати жертвою шкільного насилля.

3.     Ходи разом з друзями.

4.     Нападнику важливо, щоб ти звернув на нього увагу, боявся його, то намагайся не помічати його ігноруй виклики у твою адресу.

Правила які допоможуть запобігти насильству в сім’ї:

1.     Продумайте свої дії в тому випадку, якщо акт насильства вже відбувався і може повторитися знову;

2.     Розповідайте про насильство тим, кому ви довіряєте (друзям родичам);

3.     Знайдіть таке місце ,куди ви змогли б піти у випадку небезпеки;

4.     Підготуйте документи (паспорт,свідоцтво про народження, і т., д.) гроші та інші необхідні речі та покладіть їх в одне місце, так щоб у будь-який момент ви змогли б їх легко взяти і втекти з ними

5.     Якщо ситуація критична, то залишайте будинок негайно, навіть якщо вам не вдалося взяти необхідні речі;

6.     Заздалегідь довідайтесь телефони та адреси місцевих служб , які зможуть надати необхідну підтримку (соціальні служби, телефони довіри, телефон  дільничого  інспектора, служби у справах неповнолітніх).

Правила які допоможуть запобігти насильству на вулиці:

1.     В пізній час не ходіть одні по вулиці;

2.     Знайте елементарні прийоми самооборони;

3.     Продумайте свої дії в тому випадку, якщо акт насильства можливий;

4.     Майте при собі один з засобів безпеки:  газовий балончик дезодорант, пилочку…. Та продумайте їх використання в разі здійснення акту насильства;

5.     Відчуваєте небезпеку – терміново тікайте;

6.     На вас напали – кричіть, біжіть, привертайте до себе увагу;

7.     Телефонуйте до міліції, швидкої ,

8.     Виключіть непорозуміння: будьте впевнені , що ваш знайомий друг знає межі дозволеного;

9.     Не впускайте в будинок незнайомців особливо, якщо ви почуваєте себе не спокійно;

10.      Не сідайте з незнайомцями до ліфту;

Повідомлення для підлітків

1. Поговори зі своїми батьками або іншими відповідальними дорослими про те, що ти можеш зробити для того, щоб не піддаватися насильству.

2. Наскільки це можливо, намагайся не бувати в місцях, де ти можеш піддатися насильству.

3. Якщо ти опинився (опинилася) у середовищі, в якому ти відчуваєш небезпеку, піди з цього місця якнайшвидше.

4. Якщо хтось намагається схилити тебе до сексуального контакту, чітко дай зрозумітисвоїми словами та діями, що ти цього не хочеш. У разі потреби поклич на допомогу.

5. Розбіжності та суперечки можуть траплятися час від часу. Якщо вони трапляються, намагайся  зберігати  спокій  і  вирішувати  їх  ненасильницькими  методами.  Докладай усіх зусиль для того, щоб не провокувати насильства та не відповідати на провокацію насильством.

6. Якщо до тебе було застосовано фізичне чи сексуальне насильство або тебе змусили зробити щось, чого ти не хотів (не хотіла), негайно повідом про це своїх друзів, батьків або інших відповідних служб. Вони можуть надати тобі необхідний допомогу і підтримку, запобігти повторним актам насильства та притягнути зловмисників до відповідальності.

Повідомлення для батьків

Що вам потрібно знати:

1. Обговорення проблеми насильства з вашим сином або донькою може допомогти

їм захиститися себе. При цьому підвищується вірогідність того, що вони звернуться по допомогу у разі, якщо стануть жертвами насильства.

2.  Співпраця  з  іншими  батьками  та  окремо  взятими  людьми  з  метою  боротьби  з насильством можуть змінити життя вашого сина або доньки, так само як і багатьох інших дітей і підлітків.

Що вам потрібно робити:

1. Говоріть зі своїм сином або донькою про те, як уникнути насильства, і куди звернутись, якщо вони стали жертвами насильства.

2. Ви можете підняти такі питання:

- Важливість мирного вирішення розбіжностей і суперечок, якщо вони виникають;

- Небезпека носіння зброї, погроз людям зброєю або використання її;

- Важливість уникнення місць, де до них може бути застосоване насильство;

- Вибір піти, якщо вони опинилися у загрозливій ситуації;

- Як чітко відмовити в небажаному сексуальному контакті за допомогою слів і дій та як покликати на допомогу у разі потреби;

- Наскільки важливо повідомити вас або інших відповідних служб, якщо і коли вони пережили насильство;

3. Давайте приклад власною поведінкою -   не застосовуйте насильства у вирішенні питань з вашим сином або донькою, а також з іншими людьми.

4. Співпрацюйте з членами суспільства з метою інформування про небезпеки насильства, докладайте  зусиль  для  того,  щоб  запобігти  йому  та  притягнути  зловмисників  до відповідальності.

 

 

Пам'ятка для батьків

Шановні батьки! Уважно прочитайте цю пам'ятку і замисліться про те, наскільки правильно ви чините, виховуючи свою дитину, визначаючи заохочення і покарання дітей у сім'ї.

· Ваша дитина повинна відчувати вашу послідовність і відповідальність, об'єктивність і розсудливість в оцінці її вчинків, поведінки.

· Ніколи не карайте свою дитину, не розібравшись у ситуації, з чужих слів.

· Не приймайте формальне рішення про покарання своєї дитини.

· Поважайте у своїй дитині людину, не ображайте і не принижуйте її.

· Не бійтеся розповідати своїй дитині про свою провину в її віці, адже це тільки допоможе дитині зрозуміти вас і себе.

· Вимагайте від дитини говорити тільки правду, якою б вона для вас не була. · Захищайте свою дитину, якщо ви впевнені в тому, що вона не скоювала поганого вчинку.

· Карайте дитину, не принижуючи її людську гідність. Караючи дитину, дотримуйтеся єдиної лінії покарання, не приховуйте від одного з батьків провину дитини, адже це може призвести до втрати вашого авторитету.

· Будьте терлячими в покаранні, будь-який промах дитини не залишайте поза увагою.

· У промахах і провині своєї дитини не намагайтеся звинувачувати інших людей.

· «Хто старе споминає, той щастя не має». Згадуйте це прислів'я тоді, коли маєте намір докорити дитину поганим вчинком, який вона 24 колись скоїла.

· Спілкуйтеся зі своєю дитиною — іноді вона здійснює проступок, щоб звернути на себе увагу.

· Пам'ятайте! Хвала повинна бути об'єктивною!

· Любіть свою дитину, незважаючи ні па що!

• Навчайте свою дитину дружити з іншими дітьми, не залишайте її на самоті.

• Будь-яка дитина — відмінник або двієчник, рухлива або повільна — може бути другом вашій дитині, отже, заслуговує на повагу з вашого боку.

• Цінуйте друзів своєї дитини не з позиції можливостей їх батьків, а з позиції їх ставлення до вашої дитини.

• Власним ставленням до друзів навчайте свою дитину цінувати друзів. 

• Прагніть довести своїй дитині достоїнства її друзів, а не недоліки.

• Хваліть свою дитину за прояв її достоїнств у дружбі.

• Запрошуйте друзів своєї дитини додому, спілкуйтеся з ними.

• Пам'ятайте, що дружба дитинства, що буде підтримана вами, можливо, стане опорою вашої дитини в дорослому житті Навчайте свою дитину бути чесною з друзями і не шукати вигоди від дружби.

• Учіться бути своїй дитині другом.

• Якщо ваша дитина довіряє вам свої таємниці як друзям, не шантажуйте її ними.

• Критикуйте, не принижуючи, а підтримуючи.

• Підтримуйте у своїй дитині бажання робити друзям приємне.

• Не допускайте зради дитини стосовно друзів.

ПОРАДИ ДІТЯМ

• Довіряйте своїм батькам — вони найближчі до вас і можуть допомогти, порадити.

• Розповідайте їм про свої проблеми.

• Діліться своїми радощами.

• Піклуйтеся про батьків.

• Прагніть їх зрозуміти, допомагайте їм.

• Не засмучуйте і не ображайтеся на них даремно.

• Знайомте їх зі своїми друзями, розповідайте про них.

• Розпитуйте своїх батьків про їх дитинство, про друзів дитинства.

• Демонструйте батькам достоїнства своїх друзів, а не недоліки.

 

• Радійте разом із батьками успіхам своїх друзів.

 

 

Iнформацiя для батькiв та учнiв: 

https://drive.google.com/open?id=1EhwKY6UY1iDDQpyTcnMuO2NVqIfj6b9K

 

Дитяча бездогляднiсть та безпритульнiсть:

https://drive.google.com/open?id=1o5i8TPevtgAwPdE3L3l4xccK1gc1V8-8 

 

БАТЬКАМ ПРО ПІДЛІТКОВИЙ СУЇЦИД

 

https://drive.google.com/file/d/1mxB7kNNYt7BiPjUxxrMUarKcj97v9yhb/view?usp=sharing 

 

10 порад, щоб допомогти підлітку

розвинути впевненість у собі

https://drive.google.com/file/d/1m8YIDjXNbOdOGNOAOOFsc5HsIW5EsUIj/view?usp=sharing

 

 

 

 Умій володіти собою –

поради психолога учням

https://drive.google.com/file/d/1lxe-60T9gEYAnPCtKAaXiL23QMhKjPtS/view?usp=sharing

 


НАВЧАЄМО ДИТИНУ СПРАВЛЯТИСЯ З ЕМОЦІЯМИ

 

https://drive.google.com/file/d/1NbnJJbFeXX043ENZup4tpE-GfDO9iEkD/view?usp=sharing

 


Управління стресом

 

 

https://drive.google.com/file/d/1WQjJN-xYIoCeHpDtF8QtN_l0e9xOJTvH/view?usp=sharing

 


 

                                     Психолог: Як спілкуватися з дитиною

 

«Як спілкуватися з дитиною»

 

  • Спілкування на рівних. Рівень очей.
  • Попросити дитину вас чому-небудь навчити.
  • Запитувати в дітей поради.
  • Цікавитися планами дитини та їх враховувати.
  • Запитувати в дитини її річ і стукатися до неї в кімнату.
  • Просити допомоги в чому-небудь. Після цього не критикувати.
  • Давати посильні доручення-з відомим успіхом.
  • Схвалення взагалі (у цілому).
  • Підтримка у важкій ситуації (навести приклад із власного життя знайти три позитивних моменти — оптимістичний погляд на життя).
  • Не сюсюкати з дитиною. Розмовляти як з дорослим.
  • Зустрічати як кращого друга і проводжати.
  • Якщо ви не праві, просіть вибачення.
  • Дозволяйте дитині виражати свої почуття і діліться своїми.
  • Дозволяйте робити дітям помилки і зустрічатися з їхніми наслідками (негативний досвід — це теж досвід).
  • 100 %-ва увага мінімум 15 хвилин щодня.
  • Концентруйте увагу не на помилці, а на тому, як вийти зі складної ситуації.
  • Тілесний контакт 2—3 рази на день мінімум.

  

 

"Як почути свою дитину» (що батьки не повинні робити)"

 

  • Накази, команди, що заперечують почуття. (Дитина плаче, розбила коліно, дорослі: «Припини плакати!» — образа в дитини гарантована.)
  • Попередження, застереження, погрози. («Якщо ти ще раз упадеш у цю калюжу...».)
  • Моралі, проповіді («Учитися — це твій обов'язок» і т. д. Такі моралі викликають нудьгу, а потім і агресію).
  • Поради і готові рішення («Я б на твоєму місці...»). Такі поради дратують дитину.
  • Докази, нотації та висновки («У твоєму віці треба б знати...»). Нотації приводять до бажання боротьби і помсти.
  • Критика, догани, обвинувачення («Усе через тебе...») приводять до уникання невдачі, низької самооцінки.
  • Оціночна похвала (не хвалити, а говорити: «Я вважаю тебе...», «Мені подобається...»).
  • Обзивання і висміювання (навіть жартівливі).
  • Здогади та інтерпретація.
  • Випитування та розслідування.
  • Співчуття на словах, чутки.
  • Віджартування, відхід від розмови. 

 

 

«Що треба пам'ятати батькам дитини, яка зростає» 

 

  • Дитина формується під впливом того оточення, в якому зростає.
  • Дитина, що зростає в оточенні критики, навчається засуджувати.
  • Дитина, що зростає в оточенні ворожості, стане агресивною.
  • Дитина, що зростає в страху, буде всього боятися.
  • Дитина, що зростає в оточенні жалості, навчиться співчувати самій собі.
  • Дитина, що зростає в оточенні глузувань, стане сором'язливою і боязкою.
  • Дитина, що зростає в атмосфері заздрості, заздритиме.
  • Дитина, що зростає в оточенні заохочення, навчиться бути впевненою у собі.
  • Дитина, що зростає в атмосфері терпимості, навчиться бути терплячою.
  • Дитина, що зростає в атмосфері любові, навчиться любити.
  • Дитина, що зростає в оточенні схвалення, навчиться подобатися самій собі.
  • Дитина, що зростає в атмосфері визнання, навчиться бути цілеспрямованою.
  • Дитина, що зростає в атмосфері великодушності, буде щедрою.
  • Дитина, що зростає в оточенні чесності та справедливості, навчиться бути правдивою і справедливою.

  

 

Поради для батьків дітей, які відчувають страхи

 

Якщо дитина відчуває страхи:

  • Приймайте дитину такою, яка вона є, даючи їй можливість змінитися;
  • Розвивайте в дитині позитивні емоції, частіше даруйте їй свій час і увагу;
  • З розумінням ставтеся до переживань і страхів дитини; не висміюйте
  • Їх і не намагайтеся рішучими методами викорінити цей страх;
  • Заздалегідь програвайте з дитиною ситуацію, що викликає страх.

 

 

 

Поради для батьків дітей, схильних до брехні

 

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил:

  • Частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки;
  • Якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди;
  • Знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему;
  • Не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.

  

 

Поради для батьків, щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

 

  • Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
  • Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
  • Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції — це результат тривалого стримування емоцій.
  • Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
  • Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
  • Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
  • Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
  • Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
  • З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
  • Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар'єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки.

  

 

Рекомендації батькам щодо поводження з агресивною дитиною


· Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки та усунувши їх, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини подолано.
· Дайте дитині можливість виплеснути свою агресію, перенесіть її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати "портрет» свого ворога, й ви побачите, що в реальному житті агресивність у цей момент знизилася.
· Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву або невтішних висловлювань про своїх друзів чи колег.
· Нехай ваша дитина в кожний момент відчуває, що ви її любите, цінуєте та приймаєте такою, якою вона є. не соромтесь зайвого разу приголубити або пожаліти її. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
· Стримуйте прагнення дитини провокують сварки з іншими. Треба звертати увагу на недружелюбного погляду одне на одного або бурмотання чого-небудь із образною собі під ніс. Звичайно, у всіх батьків бувають моменти, коли ніколи або бракує сил контролювати дітей. І тоді найчастіше вибухають «бурі».
· Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах виникнення непорозумінь.
· Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.
· Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може переконатися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.
· Не завжди варто втручатися у сварки дітей. Наприклад, коли двоє дітей під час гри щось не поділили й почали сваритися, краще поспостерігати за цим конфліктом, але не втручатися в нього, тому що діти зможуть знайти мову, і при цьому вони вчаться спілкуватися одне з одним. Якщо ж під час сварок одна дитина завжди перемагає, а інша виступає «жертвою», варто припинити таку гру, щоб запобігти формуванню страху в переможеного.

 

 

Рекомендації батькам щодо поводження з гіперактивною дитиною

 

В цілому прийоми модифікації поведінки дітей з гіперактивністю можна звести до наступних:

• У своїх стосунках з дитиною дотримуйтеся "позитивної моделі". Хваліть її, коли вона на це заслужила, підкреслюйте успіхи. Це укріплює упевненість дитини у власних силах, підвищує її самооцінку.
• Уникайте повторень слів "ні" і не "можна".
• Розмовляйте з дитиною завжди стримано, спокійно, м'яко.
• Давайте маляті лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.
• Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
• Заохочуйте дитину за всі види діяльності, що вимагають концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками, розфарбовування, читання).
• Підтримуйте удома чіткий розпорядок дня. Час їди, виконання домашніх завдань і сну щодня повинно відповідати встановленому режиму.
• Уникайте, по можливості, скупчення людей. Перебування в крупних магазинах, на ринках, в ресторанах і т. д. впливає на таку дитину надмірно стимулююче, збуджує дію.
• Під час ігор обмежуйте дитину одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих приятелів.
• Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
• Надайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття, ігри.
• Постійно враховуйте недоліки дитини.
Гіперактивність може стримуватися за допомогою вищеназваних заходів.

 


 

«Покарання. Подумай, навіщо?»

 

Запам’ятайте сім правил:

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному (воно має бути корисним).

2. Якщо є сумніви (карати чи не карати) – не карайте (ніяких покарань «про всяк випадок»).

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо вчинків скоєно багато, покарання може бути суворе, але одне за все одразу. Покарання – не за рахунок любові. Ні в якому разі не забирайте подарунки на знак покарання.

4. Пам’ятайте про час давності правопорушення. Якщо ви з’ясували, що вчинок скоєно давно, краще не карайте.

5. Покараний – прощений. Сторінка перегорнулася, не згадуйте про це. Не заважайте починати життя спочатку.

6. Покарання – але без приниження. Якщо дитина відчує перевагу вашої сили над її слабкістю, і вважає, що ви несправедливі – покарання подіє у зворотному напрямку.

7. Дитина не повинна боятися покарання.

 

 


 

«Як не потрібно карати і сварити»

 

Не можна карати і сварити:

- якщо дитина хвора;

- якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

- якщо дитина їсть;

- після сну;

- перед сном;

- під час гри;

- під час виконання завдання;

- одразу після фізичної або душевної травми (бійка, погана оцінка, падіння) – необхідно перечекати, поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно втішати дитину);

- якщо дитина не справляється зі страхом, лінню, рухливістю, роздратованістю, із будь-яким наслідком, але щиро намагається подолати його;

- в усіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

- якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

- якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані.

 

«Правила культури поведінки і взаємин у сім’ї»

 

1. На піклування і любов батьків відповідай чемністю і чуйним ставленням до них

2. Не завдавай своїм близьким неприємностей, не ображай словами і вчинками.

3. Будь чуйним і ввічливим з усіма членами родини, бажай доброго ранку, на добраніч, вітай зі святом.

4. Завжди зважай на думку батьків і старших.

5. Слідкуй за охайністю свого одягу і зовнішнього вигляду.

6. Допомагай батькам у домашньому господарстві.

7. Завжди будь стриманим у виявленні своїх почуттів, терпимим до вад рідних.

8. Ніколи не проси і не вимагай від батьків дорогих речей, якщо їх придбання виходить за рамки матеріальних можливостей сім’ї.

9. Раціонально використовуй свій вільний час, дотримуйся режиму дня.

 

 

Якщо дитина пішла з дому

 

He шукайте проблему назовні - "зманили друзі", цікавиться подорожами, "Америкою". Дитина пішла, тому що їй погано. Найчастіше погано саме в сім'ї. Зрозуміло, більшість збігає не від хорошого життя. Але найчастіше поведінка дітей абсолютно незрозуміла.
Виявляються два типи сімей, в яких виросли "бігуни". З повних сімейних союзів матеріально забезпечених і прямо погано впливають на дитину: перший - із споживчим стилем виховання, де матеріальне благополуччя поєднувалося з повною бездуховністю, і другий - з відсутністю - емоційних контактів батьків з дітьми, нормальних, теплих взаємин.


Сприятливі відносини в сім'ї, зазвичай переносяться і в навчальну (діяльність) групу. Учні з таких сімей куди легше будують гарні взаємини зі своїми однолітками. Чому так буває?
Причин, що спонукають дитину з благополучної сім'ї вибрати "свободу" - безліч.

Ревнощі. Вони можуть бути спрямовані не тільки на молодшого брата. Об'єктом ревнощів може бути новий чоловік матусі або нова дружина татуся, і навіть батьківська робота. У будь-якому випадку дитині починає здаватися що його "зовсім не люблять». Біг з дому - це спроба привернути до себе увагу.

Романтика. Начитавшись книг, надивившись фільмів, вони раптом переймаються бажанням "стати сильними", довести собі та іншим, що можуть прожити без батьків, виїхати без супроводу на інший кінець країни, пошукати пригод на свою голову і абсолютно самостійно з них виплутатися. Ті, кому виплутатися вдається, зазвичай повертаються додому.

Образа. "Ситуаційне бродяжництво" - коли дитина йде з дому після скандалу з батьками. Вона зовсім не хоче залишати будинок і залишається на вулиці. У виховних цілях «полякати батьків» і домогтися свого і якщо їй це вдається, підліток бере метод на озброєння і надалі використовує його постійно.

Дружба. Від зв'язку з поганою компанією не застрахований жоден підліток. Іноді друзі підбивають "не бути маминим синком" і не "кидати компанію" - і підліток йде "розважатися": не ночує вдома, пропадає з поля зору батьків ... Ця ситуація, мабуть, найнебезпечніша з усіх: можливо, це дорога у кримінальну групу.

 

 

ЩО РОБИТИ?


- Якщо ви відчули, що втрачаєте контакт з дитиною, не пускайте справу па самоплив - зверніться до психолога.
- Якщо дитина одного разу вже тікала з дому - поговоріть з нею після повернення. Розберіть ситуацію по деталях - вам обом стане легше, просто тому, що ви виговорилися.
- Завжди підкреслюйте значимість дитини для вас. Залучайте її до "дорослої роботі", радьтеся з нею, нехай проявить мужність і самостійність у себе вдома.
- З молодшого віку привчайте до чистоти, виховуйте гидливість. Якщо не діють раціональні доводи, то спрацює інстинкт: дитина не зможе спати в бруді і не митися кілька днів.
- Не забороняйте приводити додому друзів - будете знати, з ким маєте справу. А добрі стосунки з друзями вашої дитини підсилюють довіру і всередині сім'ї.
Готуйтеся до повернення дитини додому: купіть подарунок, подумайте, яким чином ви продемонструєте свою радість від її появи: що вона вам потрібна, що необхідна; відразу ж залучіть її до якоїсь сімейної справи, яку здатна зробити тільки вона. Відверто запитайте себе:

1 - чи бачу я особистість у своїй дитині?
2 - поважаю я її?
3 - чи люблю я її просто за те, що вона є (a не за якісь вчинки)?
4 - чи є у дитини своя кімната або хоча б свій кут?
5 - дитина повинна мати свою шафу, полку для білизни, стіл для занять, місце для іграшок і т.д.
6 - дозволяю я дитині робити те, що вона хоче (завести собаку, ліпити, малювати, ...)?
7 - даю я дитині мінімум кишенькових грошей, щоб вона могла витратити їх просто так?
8 - чи є в сім'ї, рідні чоловік, з яким дитина могла б погуляти, помовчати, зробити якесь корисне діло?

 

 

 

Пам'ятайте, що найбільш позитивний вплив на виховання надають дідусі та бабусі, навіть якщо батьки в розлученні, забороняти спілкуватися з ними не можна.
Сходіть в школу і попередьте педагогів і адміністрацію про те, що трапилося.
Ні педагогам, ні батькам не слід випитувати в дитини про причини втечі: дитина не знає справжню, глибинну причину. Зовнішня причина (сварка з батьками, образа в школі, несправедливість) - тільки привід, що послужив поштовхом до втечі.
Догляд дитини - це серйозний показник глибинного неблагополуччя в сім'ї, пояснити суть якого може тільки фахівець.
Тому, зустрівши дитину, необхідно звернутися до психолога, інакше втечі з дому повторяться, і, в кінцевому підсумку, можуть призвести до більш серйозних наслідків (протиправні вчинки дітей використовує в своїх цілях злочинний світ).

 

 

 

 

ЛЮБІТЬ ДІТЕЙ!
Але любов має бути світлою і розумною.

 


 


Як навчитись керувати власними емоціями

 

Людина, яка не вміє керувати своїми емоціями, є емоційно незрілою. У міру своєї зрілості, кожен із нас повинен навчитися емоційної інтелігентності, тобто здатності без праці стримувати ті чи інші емоції. На жаль, сьогодні ми бачимо протилежну картину: на вулиці, в магазині люди виливають один на одного океан емоцій і почуттів, що накопичилися за день. Багато із них несуть цей «багаж» додому, щоб розділити його вміст порівну між членами сім’ї, що ще є гіршим. Люди забули, що таке стресостійкість, перестали емоційно розвиватися, забули про культуру і, втім, про самих себе. Доросла розвинена особистість повинна знати, як навчитися керувати своїми емоціями, і застосовувати це знання на практиці.

Від емоційного стану залежить розумова діяльність, участь у різних сферах суспільного життя. Основне завдання тут полягає в тому, щоб зрозуміти та навчитись правильно керувати своїми емоціями, тобто розвинути свій емоційний інтелект.

Емоційний інтелект - це здатність людини брати участь в управлінні власними емоціями, а також емоціями оточуючих людей. Розвиненою особистістю вважається та, у якої рівень інтелекту і коефіцієнт вміння управляти своєю емоційністю досить високі.

Емоційно інтелігентні особистості приймають правильні рішення і менше помиляються, оскільки керуються своїм мисленням, яке не затьмарене негативними емоціями. Успішна реалізація емоційного інтелекту полягає у здатності ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми, правильно орієнтуватись в різних життєвих ситуаціях. Це дає можливість досягнути успіху в усіх сферах суспільного життя.

Особистість розвинена і емоційно стійка настільки, наскільки розвинений її емоційний інтелект.

Емоції людини зберігають у собі інформацію про її сутність, про інших людей, про навколишню дійсність. За допомогою тієї чи іншої емоції можна зрозуміти, що думає людина, як вона ставиться до тієї чи іншої ситуації, що відчуває до інших людей тощо. Якщо людина стане емоційно розумніша, то це дозволить їй навчитися не показувати свій настрій іншим людям, не робити свій внутрішній світ таким прозорим, відкривати тільки ту частину своїх думок, яка допустима в конкретній ситуації. Це сприятиме емоційному та психічному здоров’ю, до завоювання лідерських позицій, до підвищення коефіцієнта мудрості, до успішної реалізації поставлених завдань.

 

Основні поради як навчитись керувати своїми емоціями у повсякденному житті.

ПІЗНАННЯ СЕБЕ

Якщо ви думаєте, що знаєте себе дуже добре, то ви помиляєтеся. Протягом усього життя людина тільки й робить, що впізнає себе все краще і краще. Заглянути в себе страшно, а ще страшніше - тільки познайомитися із собою в уже досить «пристойному» віці. Якщо ви не займетеся самопізнанням, то ваші емоції візьмуть над вами верх.

Щоб пізнати себе, потрібно частіше прислухатися до себе. Що знаходиться всередині нас? Чого ми дійсно хочемо? Розуміючи це, потрібно відразу ж «включити мозок» і зіставити почуття і раціональне мислення. Ми повинні зрозуміти різницю між «я відчуваю» і «я думаю». У кожній конкретній ситуації потрібно чітко розуміти, яка конкретна емоція охоплює вас. Аналізуйте себе, контролюйте те, що відчуваєте. Незабаром ви зрозумієте, як навчитись керувати своїми емоціями грамотно, щоб це призвело до позитивного результату.

Самопізнання допоможе навчитися розуміти та інтерпретувати свої емоції в кожній конкретній ситуації.

САМОКОНТРОЛЬ

Поки ви пізнаєте себе і намагаєтеся правильно розуміти те, що відчуваєте, то одночасно повинні вчитися ще й контролювати це. Правильно регулювати і координувати власні почуття, думки й емоції - це наступний крок до розуміння, як саме навчитися керувати емоціями. Якщо самопізнання дозволяє розуміти та інтерпретувати емоції, то самоконтроль допоможе правильно їх використовувати, координує їх роботу для досягнення позитивного результату. Отже, потрібно діяти раціонально, обдумано і відповідально.

Щоб розвинути самоконтроль, ви повинні не тільки розуміти, що думаєте і відчуваєте одночасно, але й уміти це зіставляти і правильно використовувати. Всі ми люди і можемо відчувати величезну гаму емоцій щодня. У нас можуть траплятися емоційні сплески і це цілком нормально. Однак важливо, щоб ці сплески не траплялися дуже часто, особливо в провокаційних повторюваних ситуаціях, необхідно вміти їх придушувати. Основне тут завдання: вчасно зрозуміти появу негативної емоції, визнати її, інтерпретувати причину, а потім відразу ж подумати, наскільки вона доречна в даній ситуації. Це і є самоконтроль в якості наступного кроку у мистецтві розуміння, як навчитися керувати своїми емоціями.

МОТИВАЦІЯ

Далі ви повинні виробити самомотивацію, яка допоможе спрямувати всю силу емоцій у позитивне русло. Якщо самоконтроль допомагає уникати недоречного використання негативних емоцій, то самомотивація вчить використовувати позитивні емоції в правильному напрямку. Ви бачите мету і кроки для її здійснення.

Щоб мотивувати себе, зрозумійте, що ви доросла свідома людина, яка розуміє і грамотно використовує те, що відчуває. Відокремте негативне від позитивного всередині себе. Все, що дарує позитивний настрій, можна використовувати для натхнення на ті чи інші звершення. Візуалізуйте картину бажаного майбутнього. Ідіть до своєї мрії за допомогою свого ж позитивного настрою. В даному випадку ваші емоції будуть працювати на вас.

Самопізнання, самоконтроль і самомотивація в тандемі – це ключ до успіху!

Таким чином, навчившись керувати своїми емоціями, ви зможете зрозуміти, як керувати емоціями і почуттями інших людей, легко встановлюватимете контакти, розумітимете, як налаштована до вас та чи інша людина.

 


 


Поняття здорових і нездорових стосунків

 

 

Коли люди знайомляться, спілкуються, разом живуть, навчаються або працюють, між ними виникають стосунки. Інакше кажучи, стосунки – це зв’язок між людьми, які добре знають одне одного.

Деякі стосунки формуються за нашим бажанням, інші – незалежно від того, хочемо ми цього чи ні.

Якщо між людьми склалися здорові стосунки, вони відчувають потребу у спілкуванні і сумують, коли змушені розставатися. Здорові стосунки ґрунтуються на взаємоповазі, довірі, турботі й чесності.

Для нездорових стосунків характерні підозрілість, егоїзм, бажання контролювати і підкоряти.

Здорові стосунки – запорука щасливого й успішного життя. Науковці стверджують, що вони сприяють зменшенню кількості стресів і хвороб, зростанню популярності і впевненості в собі. У дорослому житті вони сприяють авторитету, вищому рівню фінансового благополуччя, стабільності в подружньому житті, самоповазі й усвідомленню сенсу життя. Люди, яким вдалося встановити здорові міжособистісні стосунки, краще задовольняють власні потреби, повніше реалізують себе, легше долають труднощі і розв’язують проблеми.

 

Види міжособистісних стосунків

 

Залежно від близькості стосунків між людьми їх поділяють на три групи.

 

·         Знайомі – це люди, яких ми знаємо на ім’я, з ким можемо поговорити, коли випаде нагода (сусід, однокласник, колега по роботі тощо). Такі стосунки зазвичай мають поверхневий характер.

·         Друзі – це люди, з якими ми добровільно встановлюємо тісний особистий контакт.

·         Близькі — це люди, з якими у нас найбільш довірливі стосунки. Стосунки з близькими людьми різняться найбільшим ступенем відданості та відкритості. Близькі люди проводять разом багато часу, довіряють одне одному найпотаємніше і вважають такі стосунки особливими.

 

Залежно від соціального кола спілкування стосунки поділяються на: родинні, дружні, ділові та романтичні (мал.).

 

{C}

Сімейні стосунки ‑ це

подружні стосунки, стосунки батьки - діти, і стосунки з родичами.

Дружні стосунки ‑

основою таких стосунків є спільні інтереси, прагнення до спілкування.

 

 

Ділові стосунки ‑ це

стосунки із правилами, які встановлює адміністрація або інші офіційні особи.

Наприклад, стосунки між викладачем і студентом

Романтичні стосунки ‑ це

стосунки між особами протилежної статі, які відчувають потяг один до одного.

 

 

Ознаки здорових стосунків

 

Ознаками здорових стосунків є:

Надійність і обов'язковість. У здорових стосунках люди піклуються одне про одного. Вони ніколи не відмовляються допомогти і не соромляться звертатися по допомогу. Вони також завжди намагаються виконувати свої обіцянки, навіть якщо обставини змінились і це вимагає більше зусиль, ніж передбачалося раніше.

Чесність є важливим складником здорових взаємин. Якщо люди чесні одне з одним у словах і вчинках, стосунки між ними зміцнюються. Обман, навпаки, здатний зашкодити взаєминам і навіть зруйнувати їх.

Довіра. У здорових стосунках люди здатні довіряти одне одному. Вони обмінюються інформацією про своє особисте життя і вірять, що інші люди не використовують цю інформацію проти них.

Взаємоповага. У здорових стосунках люди завжди демонструють повагу одие до одного. Навіть якщо їхні думки не збігаються, виявилися різні політичні погляди або пристрасті в музиці, вони не стануть загострювати увагу на відмінностях, а постараються знайти щось спільне у суперечливій ситуації.

 

Формування здорових стосунків

 

Принципи формування здорових стосунків описує формула трьох «К».

Здорові стосунки = Кооперація + Комунікація + Компроміс

Кооперація — означає діяти як одна команда, використовувати синергію для досягнення спільної мети.

Комунікація — означає бути відкритим до спілкування, не замикатися в собі, завжди обговорювати з близькими те, що вас хвилює.

Компроміс — означає потребу розв’язувати проблеми у стосунках через взаємні поступки.

 

Кооперація дає змогу досягти того, що люди не спроможні зробити поодинці. Співпраця означає вміння діяти спільно, як одна команда для досягнення загальних цілей. За таким принципом діють, наприклад, не тільки успішні футбольні команди, а й усі здорові дружні, сімейні і робочі стосунки.

Комунікація визначає якість міжособистісного спілкування і допомагає уникати непорозумінь. Уміння слухати і говорити, розуміти і використовувати «мову жестів», інші методи ефективного спілкування допоможуть людям краще зрозуміти думки, почуття і очікування одне одного і полегшать процес взаєморозуміння.

Компроміс означає вміння розв’язувати проблеми у стосунках через взаємні поступки. Демонструючи готовність поступитися в конфліктній ситуації, ви показуєте іншій людині, що цінуєте ваші стосунки більше, ніж особисті інтереси. При цьому важливо пам'ятати, що компроміс передбачає взаємні поступки і те, що ці поступки мають бути прийнятними.

 

Стосунки в родині

 

 

Сім'я посідає важливе місце в житті кожної людини. Вона покликана забезпечувати захист та сприятливі умови для всіх членів сім'ї.

Здорові стосунки в родині характеризуються ефективним спілкуванням, прагненням і вмінням підтримувати високий рівень довіри й поваги, взаємною турботою і підтримкою. У турботливій сім'ї діти і підлітки розвивають цінності та впевненість у собі, які допомагають їм ухвалювати відповідальні рішення. Крім того, міцна основа сім'ї може слугувати важливим захисним чинником, допомагаючи дітям і підліткам уникнути ризикованої поведінки.

У сім'ї задовольняються матеріальні потреби її членів у житлі, харчуванні, відбувається відновлення фізичних та розумових сил, здійснюється духовне спілкування, реалізується потреба в коханні, статевих стосунках подружжя, симпатії, повазі, визнанні, підтримці, захисті й турботі. У сім'ї відбувається первинна соціалізація дітей, формуються їхні ціннісні установки.

У своїй мінімальній формі сім'я складається з батьків і дітей. У сім'ї може бути один батько й одна дитина. І діти й батьки можуть бути прийомними. Розширена сім'я включає бабусь і дідусів, а також інших родичів, які проживають спільно. Сім'ю утворює група людей, пов'язаних прямими родинними стосунками, дорослі члени якої беруть на себе зобов'язання по догляду за дітьми. Подружжя може бути як в офіційно зареєстрованому шлюбі, так і в цивільному.

 

Стосунки з батьками

 

У підлітковому віці стосунки дітей із батьками ускладнюються. Непорозуміння між ними є такими звичними, що навіть мають спеціальну назву «конфлікт поколінь».

Батьки і діти живуть в одному часі та просторі, однак їхні моделі світу дуже відмінні. Підлітки не надто переймаються проблемами, які хвилюють дорослих, адже для розуміння цих проблем їм бракує життєвого досвіду. А те, що найбільше не­покоїть підлітків, батьки часто вважають не надто важливим.

Подібне ставлення батьків характерне для всіх часів і народів. Один відомий психолог іронічно зазначив: «Цікаво, що з кожним наступним поколінням діти все гірші, а батьки все кращі. З цього випливає, що з усе гірших дітей виростають усе кращі батьки».

Насправді теплі й щирі стосунки з батьками є однією з найважливіших потреб і життєвих цінностей. Вони потрібні людині в будь-якому віці, а тим більше в підлітковому, коли вона ще не готова до самостійного життя.

 

Стосунки з однолітками

 

Підлітки люблять спілкуватися з однолітками. За підрахунками психологів, вони витрачають на це третину всього часу. І це не дивно, адже саме у спілкуванні з приятелями підлітки набувають неоціненного емоційного досвіду і задовольняють чимало потреб: у безпеці, повазі, належності до групи. Належність до компанії однолітків вчить досягати певного соціального статусу, підтримувати його, а також сприяє формуванню соціальних на­вичок, зокрема вміння бути членом команди, обстоювати себе, знаходити ба­ланс між власними інтересами і бажаннями інших людей.

Спілкування з однолітками — одне з головних джерел інформації для підлітків. Поширеними темами для обговорення є новини спорту і музики, книжки і фільми, технічні новинки і стосунки із протилежною статтю.

Особливого значення набуває дружба — стосунки, що ґрунтуються на спільності інтересів, взаємній відкритості, довірі та відданості одне одному, готовності прийти на допомогу.

На відміну від приятелів, у друзів більше цінують індивідуальність. Звичайного учасника компанії може замінити хтось інший — і майже нічого не зміниться. Друг сприймається як унікальне надбання. Шкільні друзі часто зберігають стосунки впродовж усього життя.

Більшість людей обирають собі друзів серед тих, хто схожий на них: за віком, рівнем інтелекту, життєвими цінностями, інтересами. Міф про те, що протилежності притягуються, давно спростований науковими дослідженнями. Випадки взаємної симпатії між абсолютно різними людьми є радше винятком, ніж правилом.

 

Дружба і романтичні стосунки

 

Дружба - це вагомі стосунки між людьми, основані на спільності інтересів, взаємній відкритості, довірі, готовності надавати підтримку. Дружба стає головною цінністю для багатьох підлітків. Здорові дружні стосунки основані на турботі, повазі, довірі й увазі. Вони спроможні підвищити самооцінку підлітка, допомогти йому визначити і зміцнити важливі цінності. Деякі дружні стосунки, формуючись ще у школі, можуть зберігатися впродовж усього життя.

Друг сприймається як унікальне надбання. Близькі друзі почуваються комфортно, ділячись своїми думками, почуттями і таємницями. Вони довіряють і надають одне одному емоційну підтримку. Коли виникають проблеми у стосунках, вони намагаються якнайшвидше їх розв’язати і помиритися.

У підлітковому віці дружба може зберігатись і на відстані. Збільшення вибірковості дружніх стосунків супроводжується зростанням їх стійкості: сварка, яка у молодших підлітків означала б кінець дружби, в юності сприймається як випадковість, якою можна знехтувати заради збереження більш глибокої спільності.

Для справжньої дружби властиві:

·         схожість цінностей, інтересів, переконань;

·         відкрите і чесне спілкування;

·         обмін радощами, розчаруваннями, мріями і проблемами;

·         взаємоповага, турбота і підтримка;

·         занепокоєння про безпеку і добробут одне одного.

 

Романтичні стосунки.

Іноді приятельські і дружні стосунки можуть перерости в кохання. Часто закоханість може виникнути спонтанно, «з першого погляду».

Кохання — дуже сильне емоційне почуття, яке характеризується високим душевним піднесенням, розквітом бажань, високою готовністю розчинитися в об'єкті кохання.

Кохання пов'язане з почуттям прихильності, турботи й інтимності.

·         Прихильність — потреба в турботі, схваленні та фізичному контакті з іншою людиною. Наприклад, на прихильність вказує бажання терміново поскаржитися коханій людині, якщо вам погано або самотньо.

·         Турбота — стурбованість чужими потребами і щастям більше, ніж власними. Почуття турботи змушує нас ставити на перше місце інтереси іншої людини, переживати за неї, прагнути допомогти і розрадити.

·         Інтимність означає загальні думки, бажання і почуття, які об'єднують двох людей. Що більша інтимність, то більше довіри між людьми, то більше бажання ділитися думками й почуттями.

Багато підлітків плутають поняття «кохання» і «закоханість», між якими є чимало відмінностей.

Ознаки закоханості

Ознаки кохання

Закоханість характеризується нав'язливим бажанням постійно перебувати поруч з партнером, при цьому взаємність не завжди має значення.

Кохання будується на розумінні, повазі і взаємності. Кохання може пережити розлуку.

Закоханість виникає раптово і швидко захоплює всі думки й почуття людини. При цьому вона так само швидко зникає.

Кохання не може виникнути з першого погляду, воно зароджується поступово і може супроводжувати людину все життя.

При закоханості людині властиво нехтувати сумісністю, створюючи ілюзію партнера, ігноруючи його недоліки і наділяючи неіснуючими якостями.

Для кохання характерна сумісність партнерів, де обома сторонами усвідомлюються і приймаються недоліки одне одного.

Закоханість емоційна, її фундаментом є гормональні зміни в організмі.

Кохання більш раціональне, його фундаментом є вищі психічні властивості організму, а не лише гормональні.

Закоханість часто породжує сумніви, здатні вилитися в обурення і різку зміну ставлення до коханого.

Кохання ототожнюється з самодостатністю, впевненістю у собі і партнерові.

Для закоханості характерні сумбурність почуттів і неконтрольовані емоції.

Кохання є усвідомленим почуттям, яке можна контролювати. Йому властиві довіра, умиротворення.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ МАЙБУТНЬОЇ ПРОФЕСІЇ ( за методикою Є. Клімова )

https://drive.google.com/file/d/1rVtfmrysbT7fceHpif6GkW8y27NLlbby/view?usp=sharing